DSCN0110 DSCN0095Як зробити світ добрішим? Замислитися та спробувати знайти відповідь на це серйозне запитання дорослим і дітям запропонували вихованці театрального гуртка недільної школи Свято-Благовіщенського храму. Сьогодні вони запросили красноградців до районного Будинку культури на виставу за однойменною казкою Миколи Лєскова.

Перед початком спектаклю до глядачів звернувся настоятель храму, протоієрей Миколай.

— Все наше життя — це постійне навчання, — зазначив він. — Сподіваюся, що перегляд казки дозволить вам не тільки відпочити, а й дізнатися щось нове та зрозуміти дещо важливе, а також збагатитися часточкою добра.

Дія вистави розгортається в казковій країні, якою керує цар Доброхіт. Самодержець робить все, аби народові жилося краще: турбується про людей, ні з ким не веде війни. Проте поліпшити життя підданих  йому не вдається. Кривда все одно правду перемагає. Мудрі старці Дубовик, Польовик і Водовик пояснюють царю, чому відбуваються негаразди. Виявляється, мешканці країни не знають  відповідей на три прості запитання: яка година є найважливішою, а людина найпотрібнішою? Та яка справа є найдорожчою? Відповісти на них може тільки одна молода дівчина, котра «завжди всіх жаліє, однак про саму себе не піклується». На пошуки розумниці відправляється скоморох Розгуляй. За роботу цар обіцяє йому виплатити 100 карбованців.

Довго шукав дівчину скоморох. А коли знайшов, то почув від неї дивні слова. Отже, найважливіший час — це той, який відбувається зараз, найпотрібніша людина та, з якою ти зараз спілкуєшся, а найдорожча справа — це твої добрі вчинки, якими ти можеш підтримати свого ближнього.

Все про що дізнався, Розгуляй переповів цареві. Не взяв  і обіцяну винагороду, адже «за слова Добра не беруть срібла». Доброхіт спершу зрадів звістці. Виявляється, щоб гарно жити треба насамперед дбати не про власну користь, а про інших! Та потім подумав і вирішив, нехай все залишається по-старому. Скомороха відправив подалі, аби  не говорив зайвого. Адже робити добро, інколи для самого себе дорожче.  Мабуть,  не настав ще час волі Божої…

Цією думкою завершують виставу юні артисти.

— Потрібно бути добрим і допомагати людям, — такий висновок після перегляду казки зробив п’ятирічний Михайло Кравченко, який прийшов на спектакль разом із бабусею Раїсою Кирилівною. Тож надія на перемогу правди лишається…