Сцена з п’єси "Ойкумена"

Сцена з п’єси “Ойкумена”

Одвічний конфлікт людини між пізнанням власного «Я» та сприйняттям зовнішнього світу, прагнення заховатися від негативу реальності у власних ілюзіях, постійний пошук «ойкумени», своєї  омріяної  «обжитої землі», і водночас «талант» руйнувати на кожному кроці існуючі основи буття…

Сміливу спробу розшифрувати та розтлумачити глядачеві глибокий зміст абсурдних п’єс Сашка Ушкалова зробили артисти театру сучасної драматургії «АРТ-Є» районного Будинку культури.  Минулої суботи вони приємно здивували красноградців прем’єрою спектаклю «Вихід».

Наш сучасник, молодий і талановитий драматург, поет, прозаїк, журналіст і науковець  Сашко Ушкалов, родом із Харкова. За основу вистави актори взяли чотири із семи творів автора зі збірки «ESC. Сім абсурдових п’єс», написаної у 2006 році. У багатьох інтерв’ю сам письменник називав своє творіння «експериментом над собою» та тією літературою, де, зазвичай, розв’язка сюжету є передбачуваною. За словами головного режисера постановки та керівника театру «Арт-Є» Тетяни Підберезною, спектакль «Вихід» став для них теж своєрідним експериментом. По-перше, за своїм жанром. По-друге, актори змогли спробувати себе ще й у якості постановників п’єс.

режисер вистави Тетяна Підберезна

режисер вистави Тетяна Підберезна

Перед показом спектаклю режисер звернулася до глядачів із проханням не шукати у побаченому прив’язки до місця та часу. Адже це суперечить ідеї театру абсурду.  Проте запропонувала сприймати його, як казку, а згодом письмово поділитися своїми враження.

Вистава складалася з чотирьох частин, які змінювали одна одну. В основі першої п’єса «Сьюзі, гном та інші» (відповідальна за постановку Наталія Марченко), другої — «Обвал балконів» (відповідальна Валентина Віклянська). Третя за мотивами  п’єси «Володар  акваріумів» (відповідальна Яніна Сень) та остання «Ойкумена» (відповідальний Юрій   Велич). Переказувати всі сюжетні лінії немає сенсу, адже вони наскрізь символічні й у кожного викликали власні асоціації. Та за скупченням, на перший погляд, безглуздих ситуацій і дивакуватих образів, які на сцені вибудовували актори, вимальовувалася наша дійсність і узагальнений портрет сучасників. Розгублених і легковірних, замкнутих у собі і водночас налаштованих сприймати ззовні будь-яку вигадану маячню, тільки б втекти від реальності… Тих, що постійно мріють про «ойкумену», але готові«зрубати дерево», яке символізує їх дім, добрі справи і саме життя («Володар акваріумів). Проте буття мінливе, як той пісок, що сиплеться згори на пасажирів «мексиканського автобуса» у п’єсі «Ойкумена», а поневірянням немає кінці й краю. «Коли ж це все скінчиться?» — з відчаєм запитує герой п’єси «Обвал балконів»? Усвідомте, що попри все добро завжди перемагає, відповідь на це запитання дає спектакль. Адже допомогти людині зцілитися від явних і внутрішніх митарств покликані вищі духовні сили. Вони налаштовують нас творити  добро та розвивають уміння чути й підтримувати один одного. Невипадково головними атрибутами декорацій до вистави є дорожній знак «Бог↑50м», який височив над сценою впродовж постановки, і звичайний будівельний «козел», на якого вилази герої спектаклю, аби бути хоч трішки ближче «до неба».

Фінальний уклін

Фінальний уклін

Наприкінці вистави актори відчинили назовні всі двері глядацької зали, натякаючи, що вихід є завжди. Все залежить від нашого вибору: руйнувати і тікати чи залишитися, припинити свавілля і почати  садити «соняхи»— ці красиві символи сонця й творчої праці, сили та добробуту рідної землі?

Замість післямови

Спектакль ішов без антракту близько півтори години, та здалося, ніби одну мить. Після перегляду  у багатьох глядачів залишилися змішані почуття смутку та надії.

  • Складно зрозуміти абсурд сценічний, коли для тебе він є невід’ємною частиною повсякденного життя, — зауважила глядачка пані Лілія. — Та для мене особисто рефреном всього спектаклю стала фраза Черепахи з «Ойкумени», коли її перегорнули догори ногами: «Світ перегорнувся, я бачу його по-іншому». Абсурд — це наш світ навиворіт. Щоб осягнути його, потрібно здійснити певні зусилля. Адже свідоме розуміння дійсності неможливе без самопізнання.

Можливо, мистецтво театру абсурду не для всіх. Та якщо вас теж бентежать проблеми пошуку свого «я» та  хвилюють відповіді на серйозні запитання сьогодення, «Вихід» — ваш спектакль.  Приходьте й сформуйте власну думку про побачене й почуте.

Хочеться подякувати режисеру Тетяні Підберезній і акторам Валентині Віклянській, Юрію Векличу, Яніні Сень, Карині Абаніній, Наталії Марченко, Станіславу Марченкову, Анастасії Гулій, Тетяні Кравчук за звернення до творчості Сашка Ушкалова. Він є яскравим представником сучасної української літератури та драматургії. Проте його твори, на жаль, досі є мало відомими широкому колу читачів.