Рідні Героя Радянського Союзу Дмитра Васильовича Гамова_ донька Ніна Дмитрівна Шаповал, онука Олена, правнуки Поліна та Роман (зліва-направо)

Рідні Героя Радянського Союзу Дмитра Васильовича Гамова: донька Ніна Дмитрівна Шаповал, онука Олена, правнуки Поліна та Роман (зліва-направо)

Наш земляк, Герой Радянського Союзу Дмитро Васильович Гамов після війни мешкав у Піщанці. Серце бійця, котрий пройшов горнило Другої світової, і заслужив високу військову нагороду зупинилося в мирний час, далекого червня 1964 року. Нині він похований на території Братської могили в центрі села. Сьогодні, 7 травня, місце вічного спочинку свого знаменитого родича провідали його рідні.

На могилі Дмитра Гамова побували  його донька Ніна Дмитрівна, онука Олена та правнуки Роман і Поліна.

- Нині я  мешкаю у с. Циркуни, що на Харківщині, а доньки – старша Алла та менша Олена разом зі своїми сім’ями – у Харкові, – сказала під час спілкування з кореспондентом газети Ніна Дмитрівна. – Рідних у Піщанці у нас уже не залишилося. Та щороку напередодні Дня Перемоги ми обов’язково приїздимо сюди, аби відвідати місце поховання батька. Приходимо з квітами, спілкуємося, згадуємо, яким він був за життя, і на душі  світлішає від непоправної втрати, – поділилася вона.

Звісно, у їхній сім’ї пишаються своїм мужнім родичем і добре знають історію його військового подвигу.

- Мій прадід був понтонником, під час переправи через річку Дунай взимку 44-го року, противник вів шквальний вогонь по нашим воякам, – розповів правнук Дмитра Гамова Роман. – Під час обстрілу загинув командир їхнього розрахунку, та дідусь не розгубився. Як тільки наші вояки досягли берега, повів бійців у атаку, таким чином забезпечив успішну висадку десанту.

Зараз Роман студент Харківського національного юридичного університету ім. Я. Мудрого. Раніше навчався у харківській школі № 165. За словами юнака, стіни цього навчального закладу і зараз прикрашає портрет його відомого прадіда. А про ратний вчинок Д. Гамова в роки Другої світової війни тепер школярам розповідає його менша сестра Аліна, яка тут вчиться. До речі, молодшого брата Романа назвали на честь діда Дмитром. Хлопчикові нині лише 4 рочки від народження.

Отже, рід Гамових продовжується. Наскільки ж довгою буде пам’ять про героїв найстрашнішої війни ХХ століття залежить від кожного з нас. Нехай же не зазнають зубожіння наші серця. Адже ці люди нерідко ціною власного життя подарували шанс на майбутнє всім наступним поколінням.