IMG_0354Упродовж сорока п’яти хвилин актори народного театру «АРТ-Є» минулої п’ятниці в районному Будинку культури показали прем’єру вистави «Десять проявів гордині», побудованої у жанрі пантоміми. Це коли текст відсутній, а зміст того, що відбувається на сцені, передається жестами, мімікою та виразними рухами. І при цьому — жодного слова.

Гординя — відчуття внутрішньої переваги над іншими, чи, навпаки, приниження себе. У староіндійському епосі «Махабхарата» описано 40 її проявів, серед яких: злість, гнів, заздрість, претензії, помста, жадність та інші. Режисер-постановник Тетяна Підберезна та актори Юрій Веклич, Каріна Абаніна, Аліна Мірча, Яніна Сень, Наталія Марченко й Ірина Козюберда обрали лише 10 ознак гордині, котрі увійшли в основу постановки. Це чуття власної важливості; самокритика і критика інших; виставлення напоказ статків, одягу та іншого; брати на себе непосильну працю; привернення до себе уваги; образливість (причина образливості — це бажання контролювати); надмірна чутливість або бездушність; думки про те, що про тебе думають і говорять інші; зміна манери поведінки залежно від того, з ким ми говоримо; сарказм, прагнення вколоти іншого, пожартувати, посміятися з іншого. Для кращого сприйняття теми спектаклю, усе це, як і коротке визначення самого жанру пантоміми, розмістили в програмці, котру роздавали глядачам перед входом до зали.

Публіка розсаджується, гасне світло, і в цілковитій темряві лунає снобістський голос жінки. Вона попереджає про те, що потрібно вимкнути мобільні телефони й оголошує початок вистави. Це всі слова, котрі прозвучали того вечора зі сцени. Далі, як у німому кіно, під супровід ритмічної музики динамічно рухаються міми. Щоб бути зрозумілими для широкого загалу, вони обирають для своїх мініатюр звичні побутові речі: сцени в офісі, кіно, магазині, у громадських місцях. Це легко сприймається глядачем. Точно й душевно передають свої образи актори. Непідробні емоції, жива міміка й особлива пластика — усе це створює атмосферу класного видовища. Молоді актори викладаються на повну. Якоїсь миті ти вже сам хочеш приєднатися до того, що відбувається на підмостках…

Це, безперечно, черговий успіх красноградського народного театру. Адже ми добре розуміємо, що пантоміма, як вид театрального мистецтва, досить складний жанр. Він потребує надзвичайної акторської підготовки і віддачі. Та й наш глядач здебільшого не звик до цього. Утім самі актори гідно впоралися з непростим завданням. Браво, «АРТ-Є»! Ми пишаємося вами!

Після закінчення вистави директор РБК Тетяна Черкашіна привітала колектив з успішним дебютом, а також із п’ятиріччям від дня заснування театру. До неї приєдналися й глядачі, котрі щедро одаровували своїх улюбленців квітами й оплесками. Для трупи й режисера-постановника — це хвилююча мить. Адже у залі були присутні колеги пані Тетяни із Харкова та її вчитель — художній керівник авторського театру «Котелок», викладач кафедри режисури Харківської державної академії культури Володимир Гориславець.

Тетяна ПІДБЕРЕЗНА, режисерка: «Насамперед це наш внутрішній експеримент і колективна праця. Майже рік пішов на підготовку вистави. Детально розбирали кожен із десяти проявів гордині. Відточували навіть дрібниці, аби образ вийшов найбільш колоритним. Приміром, продавчиня в ятці. Виставу плануємо доопрацювати й показати її на різних фестивалях».

Юрій МАСАЛІТІН, актор театру «Котелок»: «Не очікував… Це була закінчена форма. Це була пантоміма. Це була стилізація під німе кіно…»

Ірина САФІНА, режисерка й акторка «Котелка»: «Тут дуже багато роботи за такими, здавалося б, легкими речами. Кожен рух відточений. Вони це роблять з любов’ю до справи. У них є драйв і розуміння матеріалу».

Олександр КУРИЛО, вчився на акторському факультеті: «Дивовижні пантоміми. Міміка, пластика — усе надзвичайно красиво. Чіпляє, хочеться дивитися…»

Марія, музикант: «Потрібен був деякий час, аби влитися, а потім — усе добре й тема розкрилась».

Володимир ГОРИСЛАВЕЦЬ, учитель Т. ПІДБЕРЕЗНОЇ: «Це перша робота колективу «АРТ-Є», в якій немає драматургії. Вони все придумали самі. Я побачив тут школу. Це не самодіяльні митці, котрі після роботи поспішають на репетиції. Радше сказати — це театральний курс, актори, котрі розуміють один одного з півслова. Загалом позитивний і світлий спектакль. Молодці, красноградці! Утім над виставою можна працювати й далі. Наприклад, поставити інструмент і зіграти живу музику».

Своїми враженнями у журналі відгуків поділилися й місцеві театрали. Зокрема, юрисконсульт медколеджу Людмила Меркулова написала таке: «Креативно, творчо, професійно! З гордістю можна сказати, що в Краснограді відродився театр. Я думаю, що в Україні мало ще таких містечок, де можна побачити щось подібне».

Кожен у виставі знаходить своє. Напевно, так і має бути. А пантоміма — це нові можливості колективу «АРТ-Є». Приємно, що в Краснограді нарешті є справжній театр. Як у старі добрі часи, коли в місті він працював на професійних засадах. Тож слідкуйте за анонсами і не пропустіть нагоду на власні очі побачити чудову гру наших місцевих акторів.