Двадцять шосте квітня 1986 року. Синоптики пригадують, що ніч перед цим весняним днем була досить прохолодною, а потім пішов дощ… Люди ховалися від пронизливих крапель і не знали, що в повітрі вже снує страшна біда. Вона не мине і тоді, коли припиняться ці рясні опади.

Трагедія на Чорнобильській АЕС не втратила своєї актуальності й донині. Особливо болючою вона є для тих, хто свого часу брав участь у ліквідації наслідків техногенної катастрофи. Було серед них і чимало наших земляків.

Зі щирою вдячністю до кожного з них у місті звели пам’ятний знак героям-чорнобильцям із викарбуваними на граніті словами «Ми зробили все, що змогли». Натхненником цієї великої справи був наш земляк Володимир Бондаренко, який також свого часу працював поблизу розлюченого реактора.

До цього місця щороку 26 квітня дня приходять красноградці, ветерани-ліквідатори, щоб згадати всіх, хто став на захист країни і кожного з нас у той непростий час. Тут відбувся районний мітинг із нагоди цієї сумної дати.

До присутніх звернулися очільник РДА Євген Третяков, голова районної ради Володимир Птишник, міський голова Володимир Максим та голова районної організації інвалідів «Союз Чорнобиль України» Борис Молібоженко. Хвилюючою стала мить, коли учні місцевих закладів запустили увись повітряні кульки із паперовими білими лелеками. Адже цей птах символізує любов до Батьківщини, рідної землі, своїх батька-матері.

Своїми спогадами поділився ліквідатор аварії на ЧАЕС Володимир Пікалов:

– На той час мені було тридцять років. На атомній станції пробув 96 днів, із них 28 — у третій зоні, біля реактора. Займав посаду командуючого загоном. Чи було страшно? Важко відповісти. Але відчуття дискомфорту відчував до останнього дня перебування там.

Учасники зібрання вшанували хвилиною мовчання ліквідаторів, які вже відійшли у вічність та поклали квіти до пам’ятного знака.

-1 коментарів до Усе, що змогли…

  • Петька коментує:

    Одно плохо, что государство не может дать льготы участникам событий…