Сімнадцятого травня відомому літератору виповнилося 110 років від дня народження.  З цієї нагоди у краєзнавчому музеї ім. П. Д. Мартиновича відбувся пам’ятний вечір. Його ініціатором виступила міська рада.

На цю зустріч організатори запросили не тільки мешканців міста, а й гостей із Харкова – представників різних єврейських громадських організацій, а також Національної спілки письменників України. У зібранні взяли участь міський голова Володимир Максим, очільник райради Володимир Птишник, помічник народного депутата України Анатолія Гіршфельда Ніна Мусатова.

Майбутній класик української літератури Ілля Гуревич, відомий під псевдонімом Леонід Первомайський,  народився у родині євреїв.  Згодом тема масового знищення (голокосту) представників його національності під час Другої світової війни стане однією з найважливіших у його творчості.

Однак автор писав не лише на цю тематику. Про творчу спадщину літератора розповідали ведучі заходу – секретар міської ради Катерина Єніна та керівник ветеранської організації міськради Людмила Меркулова, котра давно займається дослідженням його доробку. Світ поезії та прози Леоніда Первомайського багатогранний. Йому притаманна лірика та глибокий філософський підтекст, окремі твори новаторські, футуристичні. Його герої – звичайні люди зі своїми думками та прагненнями у різних життєвих ситуаціях, зокрема, у моменти тяжких випробувань, якими для його ровесників була Друга світова. Письменник військовим кореспондентом пройшов її нелегкими стежками. Перед його спостережливими очами поставали різні людські долі. Тож знав війну в обличчя. Взірцем повоєнної прози художника слова став роман «Дикий мед».

Окремим рядком крізь творчість Леоніда Первомайського проходить і тема рідного краю. Письменник вважав себе полтавцем, а люба Червоноградщина була для нього землею обітованою, де черпав сили та натхнення. Подумки він ніколи не розлучався з нею та до останнього листувався із земляками.

Колись у одному зі своїх листів  Леонід Первомайський написав, що згодом почне нове життя, якому не загрожуватиме забуття. Завдяки зусиллям місцевих ентузіастів ці слова претендують стати пророчими.