Згідно з ст. 63 та 70 Податкового кодексу України від та п. 3 розд. IV Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 №822 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде  Державний реєстр фізичних осіб – платників податків (далі – Державний реєстр).

            Формування реєстраційного номера облікової картки платника податків здійснюється ДФС на підставі відомостей, поданих фізичною особою в Обліковій картці фізичної особи – платника податків за формою № 1ДР. ДФС присвоює Обліковій картці реєстраційний номер облікової картки платника податків, який є порядковим номером реєстрації облікової картки в Державному реєстрі.

          Підтвердженням достовірності реєстраційного номера облікової картки платника податків є документ, що засвідчує реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі (Картка платника податків), або дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків з  Державного реєстру, внесені до паспорта громадянина України.

          Такий документ з даними про реєстраційний номер облікової картки платника податків фізична особа самостійно на власний розсуд пред’являє, надає його копію, або повідомляє на вимогу державних органів, установ та організацій.

       Державні органи можуть здійснювати перевірку достовірності реєстраційного номера облікової картки платника податків у випадках передбачених законом, шляхом подання запитів до ДФС у встановленому порядку.

       Подання таких запитів встановлено Порядком проведення підтвердження відповідності реєстраційних даних фізичної особи даним Державного реєстру фізичних осіб – платників податків на запити суб’єктів інформаційних відносин затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.11.2015 № 1007.

       Відповідно до Порядку інформаційна взаємодія між ДФС та іншими суб’єктами інформаційних відносин здійснюється на центральному рівні в електронній формі інформаційно-телекомунікаційними засобами з використанням засобів технічного та криптографічного захисту інформації відповідно до вимог законодавства з питань захисту інформації.

        З таким роз’ясненням можна ознайомитися на офіційному веб-порталі Державної фіскальної служби України у Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі

 

 

 

Податкова знижка за користування іпотечним житловим кредитом

 

         Перелік витрат, дозволених для включення до податкової знижки, визначено у п. 166.3 ст. 166 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), до яких, зокрема, відноситься частина суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, що визначається відповідно до ст. 175 Кодексу (пп. 166.3.1 п. 166.3 ст. 166 Кодексу).

         Згідно п. 175.1 ст. 175 Кодексу таке право виникає в разі якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи придбавається житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку як основне місце його проживання, зокрема згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла.

         Підпунктом 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 Кодексу передбачено, що до податкової знижки включаються фактично понесені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов’язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).

         Відповідно до п. 175.4 ст. 175 Кодексу право на включення до податкової знижки суми, розрахованої згідно з ст. 175 Кодексу, надається платнику податку за одним іпотечним кредитом протягом 10 послідовних календарних років починаючи з року, в якому:

 – об’єкт житлової іпотеки придбавається;

 – збудований об’єкт житлової іпотеки переходить у власність платника податку та починає використовуватися як основне місце проживання.

         Пунктом 175.2 ст. 175 Кодексу передбачено, що у разі якщо будинок (квартиру, кімнату) збудовано за рахунок іпотечного житлового кредиту, частина суми процентів, що включається до податкової знижки платника податку – позичальника іпотечного житлового кредиту, нарахована в перший рік погашення такого кредиту, може бути включена до податкової знижки за результатами звітного податкового року, в якому збудований об’єкт житлової іпотеки переходить у власність платника податку та починає використовуватися як основне місце проживання, з послідовним перенесенням права на включення до податкової знижки наступних щорічних фактично сплачених платником податку сум процентів протягом передбаченого п. 175.4 цієї статті строку дії права на включення частини таких процентів до податкової знижки.

 

     До уваги платників податків!

     Відповідно до орієнтованого графіка регіональних галузевих семінарів, що проводяться державним підприємством «Сервісно – видавничій центр» для платників податків, зборів та інших платежів за участю фахівців Державної фіскальної служби України, та з метою роз’яснення суб’єктам господарювання основних аспектів практичного застосування норм податкового законодавства 7 грудня 2018 року у м.Київ відбудеться Зовнішньоекономічний форум на тему «Податки.Валюта. ВEРS».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *