Із 1 липня українкам до страхового стажу зараховують відпустку по вагітності та пологах (період декрету). Ця норма викликала в суспільстві неоднозначну реакцію. Розібратися у нововведенні допоможе директор Департаменту пенсійного забезпечення та соціального захисту інвалідів Міністерства соціальної політики України Микола ШАМБІР.
— Сьогодні активно обговорюється тема так званого податку на вагітність…

— Давайте почнемо з того, що податок на вагітність вигадав той, хто в очі не бачив змін до законодавства, про які йдеться. Справді, з 1 липня жінкам до страхового стажу зараховується відпустка по вагітності та пологах. Це 126 днів (70 днів до пологів та 56 днів після них). Для цього роботодавець сплачує єдиний соціальний внесок — без нього страховий стаж не зараховується. Зараз це 33,2% від розміру виплат, що нараховують жінці. Стільки ж платиться до Пенсійного фонду і з лікарняних. Крім того, аналогічною є частка єдиного соціального внеску (ЄСВ), яку сплачують до Пенсійного фонду із заробітної плати.

— Чи суттєво вплинуть ці чотири додаткові місяці страхового стажу на розмір пенсії?

— Крім того, що вони вплинуть на розмір пенсії, це ще й морально-етичне питання, яким визначається ставлення держави до жінок. До мене надходило багато скарг, у яких нас звинувачували в бездіяльності саме щодо невирішення цього питання.

— А чи готовий бізнес до цього нововведення? Чи не захочуть роботодавці перекласти фінансовий тягар на вагітних жінок і тих, хто тільки думає про попов­нення в родині?

— Чесно кажучи, я не розумію, чому соціальний захист жінок ставиться в противагу чиємусь прибутку? Скажіть, будь ласка, коли ви йдете на лікарняні, яких за 3-4 роки може назбиратись кілька, роботодавець висуває вам якісь вимоги? Давайте тоді казати про «податок на хворобу», адже за той час, коли ви хворієте, роботодавець також сплачує ЄСВ.

Зміни до пенсійного законодавства ухвалили 340 народних депутатів — за них проголосували як влада, так і опозиція. Тобто важливість цього питання дозволила створити в парламенті навіть певну ситуативну просоціальну більшість, що, погодьтеся, буває нечасто. До розгляду у Верховній Раді документ погоджувався як з профспілками, так і з роботодавцями, про що є їхні офіційні позиції.
— Але ж все одно реалізація цієї норми — додаткове фінансове навантаження на роботодавця, чи не так?

— Як я вже говорив, ця пропозиція була погоджена зі спільним представницьким органом роботодавців, і вони підтримали не тільки необхідність зараховувати жінкам до страхового стажу період перебування у декретній відпустці, а й розмір відрахувань, пов’язаних із цим.

Інше питання — недобросовісні роботодавці. На таких підприємствах і понаднормові не оплачуються, і з лікарняними проблема, й інші соціальні гарантії, закріплені законодавчо, не виконуються. Ці підприємці роблять і робитимуть усе можливе, щоб за рахунок своїх співробітників мінімізувати видатки.
— Експерти стверджують, що це нововведення ставить у нерівні умови жінок щодо чоловіків і порушує гендерну рівність. Яка ваша думка?

— Навпаки, породіллі отримали соціальний захист, якого раніше в них не було. Тобто, якщо в лютому цього року хтось, катаючись на лижах, упав і дуже невдало поламав ногу, то кілька місяців, які він лежав у лікарні та проходив реабілітацію, зарахувалися йому до страхового стажу. А ось жінка, яка народила дитину, — у тому ж лютому, і їй виписали аналогічний лікарняний, — змушена була викреслити зі свого страхового стажу 4 місяці. Хіба це справедливо? Нині жінкам цей період зараховується до страхового стажу. Саме це, на мою думку, і забезпечує гендерну рівність.

— Ми спілкувалися з жінками і вони все ж побоюються, що тепер роботодавці будуть їм зменшувати зарплату чи взагалі звільняти…

— У мене до вас зустрічне питання: серед тих вагітних, яких ви опитали, чи була хоча б одна, яка після подібних спроб роботодавця звернулась із заявою про правопорушення? Кодекс законів про працю, а саме стаття 184, передбачає чітку заборону звільняти вагітних жінок чи зменшувати їм заробітну плату — відповідальність як адміністративна, так і кримінальна. Повноваження з контролю покладені на Держпраці. Однак прийти з позаплановою перевіркою інспектори можуть тільки на підставі офіційної заяви. Через це за перше півріччя цього року було зафіксовано лише трохи більше 20 таких порушень по всій Україні.

— Не секрет, що зазвичай жінки не хочуть звертатися із заявами, бо знають, що потім роботодавці їм створять усі умови для найшвидшого звільнення.

— Ось бачите, до якого висновку ви зараз дійшли! Тож річ не в законі, а саме в роботодавцях, які не хочуть нести відповідальність за своїх працівників і безчесно ставляться до вагітних жінок. У тому-то й наша біда, що бездіяльність постраждалих у таких ситуаціях і провокує безкарність недобросовісних роботодавців. Ми не можемо покарати підприємця, якщо про своє звільнення вагітна жінка розповіла тільки подрузі. Крім того, в усьому світі на захисті працівників стоять не тільки державні органи, а й профспілки.