default

У 1108 році дочка Візантійського імператорія Олексія Комніна обвінчалася з київським князем Михаїлом Ізяславичем, правнуком святого Володимира Великого. Юній принцесі Варварі довелося залишити рідний Царгород і відправитися в далеку Русь. Щоб укріпити віру русичів, з якими братався народ православний Візантії, Константинопольський патріарх благословив Варварі взяти з собою мощі своєї небесної покровительниці. Так передання розповідає історію прибуття на Русь мощей святої вмц. Варвари. Вони були поміщені у Михайлівському Золотоверхому монастирі, який з цього часу носив в народі назву Варваринського.Уже близько тисячі років на українській землі нетлінно почивають мощі святої великомучениці Варвари, юної дівчини-християнки. В Україні, завдяки існуванню тут мощей святої, її вшанування було особливо розвинутим – настільки, що особа святої породжувала численні апокрифічні оповідання. Одне таке коротке житіє свят. Варвари було, зокрема, опубліковане Іваном Франком у його «Апокрифах», а її ікони – образ красивої української дівчини – донедавна можна було зустріти ледь не в кожній сільській хаті.

Великомученицю Варвару вважають покровительницею тих, хто хотів отримати мирну християнську кончину. Великою втіхою стала свята великомучениця Варвара для жінок, які проводжали на війну чоловіків, синів, братів. За благочистивою традицією близькій людині у дорогу давали хрест, або обручку освячену на мощах святої Варвари і її молитовним заступництвом рідні поверталися додому живими. Молитовниця за православних воїнів, свідок далекої історії християнської церкви – свята Варвара, подає всім нам приклад істинної любові до Бога, якої так не хватає в наш час.

Джерело: http://www.archangel.kiev.ua