DSC_1112Є чимало політиків, за багатослів’ям яких — лише порожні обіцянки.  А буває й навпаки: людина тримається в тіні, не любить публічності, однак добрі справи говорять замість неї. Саме таку репутацію має наш земляк депутат районної ради Юрій Абакумов.

Односельці знають його як талановитого майстра, котрий поставить «на колеса» будь-яку техніку, а також добру та чуйну людину, не байдужу до проблем краю.

Біографія у Юрія Миколайовича досить примітна. Народився у сім’ї робітників. Закінчив місцеву школу. З дитинства тягнувся до машин і агрегатів, завжди щось лагодив, майстрував. Плекав заповітну мрію — піднятися у безхмарну блакить неба. Тому, отримавши атестат, вступив до льотного училища. Та, напевне, йому долею судилося працювати на землі.

Провчившись рік, змушений був повернутися додому за станом здоров’я.  Відслужив у збройних силах, згодом — отримав диплом механіка в технікумі механізації сільського господарства ім. Ф. Я. Тимошенка. Та відмовитися від свого найбільшого захоплення не міг. Оскільки керувати великим літаком не довелося, вирішив… сконструювати маленький власний.

Про те, що це йому вдалося — знаємо з газет. Чимало радянських періодичних видань, у тому числі й наша районка, писали в 1978 році про талановитого земляка.

Однак у небо на цьому винаході так і не злетів — пожалів батьків. Тому використовував його як аеролижі, ганяв узимку по полю. Це диво техніки і нині лежить у гаражі — як нагадування про романтичну безтурботну юність.

Як і кілька поколінь своїх пращурів, Юрій Абакумов усе життя мешкає в рідному селі. Працював головним інженером у колгоспі «Знамя Октября». А коли господарство розпалося, відкрив на своєму подвір’ї майстерню по ремонту сільськогосподарської техніки. Трудиться тут зі старшим сином Миколою. У вільний від навчання час допомагає й молодший Андрій — також студент технікуму механізації сільського господарства.

Небайдужий до чужих проблем, мій співрозмовник неодноразово обирався депутатом сільської ради, уже вдруге — районної. Ваблять його не престиж та посади. Адже це — не парламент, де є пільги, високі зарплати та великі можливості. Тут усе на громадських засадах, та ще на додачу — зайвий головний біль, бо потрібно шукати час на засідання комісій і сесії, вирішення проблем виборців. Але…

— Зізнаюся, що робота в районній раді мені подобається, — говорить Ю. Абакумов. — Тепер маю змогу більше допомагати односельцям, від мого голосу залежить вирішення багатьох злободенних питань. Хоча, справді, ці обов’язки залишають мало вільного часу.

Підтримує батькові ініціативи і Микола. Він — один із наймолодших депутатів сільради.

Батько та син Абакумови активно займаються благодійністю. Підтримують школи в Октябрському та Берестовеньці, фельдшерський пункт, проекти сільської ради, їхнім коштом встановлено огорожу навколо храму в Берестовеньці. Буває, з особистими негараздами звертаються й земляки.

— Невирішених питань у селі завжди багато, — говорить Ю. Абакумов. — Намагаємося допомагати… Повірте, це додає позитивних емоцій у житті й нам. Адже завжди приємніше віддавати, ніж просити щось самому.

Не обійшли увагою й ситуацію, що нині склалася в нашій країні. Хотілося почути думку свого співрозмовника: і як громадянина, і просто, як небайдужої людини.

— Певен, що моя думка не відрізнятиметься оригінальністю: країні потрібні громадянський спокій і порядок, — почула у відповідь. — А тому слід сідати за стіл переговорів і домовлятися. Навіть поганий мир завжди краще, ніж війна.

Він слідкує за подіями в державі та регулярно переглядає теленовини. Та розуміє, що незважаючи ні на що, його земляки все частіше вже думками в полі. Бо як би не лютувала зима, а весна все ж знищить сніг і покличе селянина до роботи.

І Юрій Абакумов робить усе, щоб допомогти своїм землякам підготуватися до цієї важливої і важкої роботи.