Ірина Шолік благає про допомогу (публікація від 02-11-2018)

Мене звуть Ірина. Мені 24 роки. І я хочу поділитися своєю історією.

Донедавна я була звичайною дівчиною, і жила, як більшість людей мого віку: працювала на цікавій роботі, проводила вільний час із друзями, зустрічалася з хлопцем. Але, в липні цього року зі мною трапилася біда, яка відібрала в мене все. Я втратила слух. І тепер мені здається, що моє життя скінчилося… Але почну все по порядку.

         Так трапилося, що на ранньому терміні вагітності моя мама перехворіла краснухою, і це дало ускладнення на органи чуття. Коли мені було 2 неділі від народження, моя мама помітила в мене на очку білу плямку і вирішила сходити в лікарню. Виявилося, що в мене вроджена катаракта обох очей. Потрібно було терміново оперувати, поки не атрофувався вічний нерв. У віці 1 місяця мені зробили операцію на лівому оці, у 2 місяці, – на правому, у 3 роки, – повторно на правому. Коли мені було 10 років, – зробили лазерну корекцію правого ока. Всього 4 операції.

           Незважаючи на рекомендації лікарів, я пішла вчитися до загальноосвітньої школи. Мама дуже хвилювалася за мене, але мені вдалося потоваришувати з дітками. Навчання давалося мені легко. До 8го класу я була відмінницею. Також, ще у початкових класах у мене виявився талант, – я пишу вірші. Неодноразово займала призові місця в різних престижних конкурсах.

            Технікум закінчила з червоним дипломом. Потім пішла працювати в супермаркет і паралельно заочно вчилася в інституті. Маю вищу освіту фінансиста.

         Під враженням від першої роботи, написала поему, яку присвятила своєму супермаркету.

          Друга моя робота, менеджер з продажів послуг одного з найкрупніших інтернет-провайдерів України, подарувала мені хлопця,  Ми зустрічалися 2, 5 роки.. Він пішов, коли дізнався про мій стан. Все одно я йому дуже вдячна за все хороше, що між нами було.  

            У травні 2017 р. я нарешті знайшла серйозну роботу, про яку давно мріяла. Мені вдалося влаштуватися комірником в крупну організацію, в один з філіалів компанії «Укргазвидобування». Все було чудово… До жовтня-місяця…

            25 жовтня, я прокинулася вранці, і зрозуміла, що майже нічого не чую. Звернулася до обласної лікарні у м. Харків. Там мені слух відновити не вдалося. У грудні почала носити слуховий апарат.

              В лютому я повернулася на роботу. Моє життя, нібито, увійшло в звичний ритм. Та в ніч на 12 липня, слух пропав зовсім. Слуховий апарат більше не допомагає. Знову лікарня, обстеження. Спроби повернути можливість чути… Та все марно. Висновок лікарів – двобічна сенсоневральна глухота. Направлення на Київ. В інституті отоларингології діагноз підтвердився. По результатам обстежень, єдина можливість повернути мені слух, – це встановлення кохлеарного імплантата.  Такі операції для дорослих держава не фінансує. Коштів, які виділяються з держбюджету, недостатньо навіть для того, щоб повністю закрити дитячу чергу. Список дорослих кандидатів (у якому я знаходжуся під номером 123) перебувають в нерухомому стані впродовж десятиріч. А в людей тим часом минає життя. Мені дуже страшно думати про те, що моя молодість мине у повній тиші. Я відмовляюся в це вірити!

            Приблизна вартість імплантата складає близько 25500 євро. Для моєї родини така цифра являється захмарною. На даний момент я відкрила збір коштів.

      Про становище у сім’ї: я живу вдвох із мамою. Тато пішов з родини, коли мені було 11 місяців. Ми не спілкуємося. Мама не працює. Після повної втрати слуху, з роботи звільнили і мене. Наш єдиний дохід – це моя пенсія в обсязі 1400 грн в місяць.

       Я вірю, що кохлеарна імплантація допоможе мені повернутися до повноцінного життя, яке я так люблю. Я вірю в те, що отримавши кохлеарний імплантат, я зможу втілити в реальність свої найзаповітніші мрії, а їх у мене ще дуже багато. Я хочу знову працювати в колективі, гуляти з друзями, ходити на побачення, навчатися чомусь новому, далі пізнавати світ…

        Якщо про мою історію дізнається якомога більше людей, я сподіваюся, це зможе приблизити мене до досягнення найголовнішої мети, – знову чути. Адже жити в повній тиші, – дуже страшно.

Номер карти ПриватБанку, на яку можна перерахувати кошти, —

4149 4978 6407 3608

(одержувач Шолік Ірина)

Pages: 1 2 3 4

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *